ВЕСЕЛІВСЬКА РАЙОННА БІБЛІОТЕКА
Головна | краєзнавство | Реєстрація | Вхід
 
Понеділок, 24.07.2017, 05:38
Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Block title

Обласний семінар
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
[ Кто on-line? ]
[ Кто нас сегодня посетил ]
 

                                                                                  «Події Великої Вітчизняної війни»

 Один день війни добре запамятався мешканцям нашого району. Адже вже одинадцятий місяць йшла Велика Вітчизняна війна. Значна частина країни була окупована гітлерівськими загарбниками. В селах і містах зявилися комендатури і поліційні дільниці. Встановлений окупантами новий порядок суворо пильнувався і німцями, і поліцаями з місцевих жителів.

     І раптом пізнього травневого вечора 1942 року між селами Веселе і Новоуспенівка відбувся бій. Його вели група радянських розвідників і гітлерівські вояки. Сили були нерівними. Всі розвідники загинули в бою з ворогом.

     Але постріли, які пролунали у той вечір у Веселівському степу, дали нашим людям надію і віру в те, що німецька окупація тимчасова, загарбників буде розбито. Заради майбутньої перемоги пожертвували своїм життям мужні розвідники.

     З того часу вже минуло багато років, веселів ці не забули виявлений розвідниками героїзм. Їх подвиг увічнено гранітним обеліском, який встановлено на полі, де відбувався бій.

     Кожного разу згадка про мужніх розвідників викликає у частини людей запитання: яке завдання у веселівських степах виконувала розвідгрупа? Що змусило її розпочати бій з ворогом?

     Архівні джерела, публіцистичні видання В. Песиголовія та М. Сенюшкіна «Цілком таємно», і «Вогняний десант», спогади гвардії полковника у відставці Д. В. Єременка містять слідуючі відповіді на ці та інші запитання.

     Зокрема, на початку 1942 року управління НКВС СРСР, яке займалося організацією розвідувально – підривної роботи на тимчасово окупованій гітлерівськими загарбниками території, сформувало групу чекістів – розвідників під кодовою назвою «Енергетики». Її керівником був призначений В. П. Шепель, комісаром В. О. Ласкін, а начальником розвідки О. О. Вишневецький. До складу цієї розвід групи входили радистка – Г. Я. Соболєва, підривник Д. І. Коробка, Є. М. Погрібний, автоматники І. А. Чепіга, І. І. Оськін, Г. Г. Лавріненко і розвідники – В. О. Борисенко, В. І. Барсуков, І. М. Корсаль.

     Переважна більшість з них далеко не один рік були на службі в органах НКВС. Мали відповідні навички і підготовку. Та, незважаючи на це, їм довелося біля чотирьох місяців готуватися до виконання завдання. Чекісти – розвідники удосконалювали свою професійну майстерність, фізичну і парашутну підготовку. Кожну хвилину часу вони використовували для того, щоб бути готовими до дій в тилу противника.

     Якщо говорити конкретніше ця розвід група повинна була забезпечити: збір оперативних даних про переміщення ворожих військових частин, проведення диверсій на залізниці та організацію партизанського руху в Запорізькій області. З огляду на таке завдання чекістів – розвідників їх було відповідним чином споряджено. Зокрема, стрілецька зброя, боєприпаси, вибухівка, радіостанція, по комплекту цивільного одягу, певна сума грошей в радянських рублях і дойчмарках, місячний запас продовольства та інше.

     18 травня 1942 року розвід група зі своїм спорядженням прибула на підмосковний аеродром. Там її вже чекав літак «Дуглас». Чекісти – розвідники завантажили своє спорядження та отримали відповідний інструктаж. Пізно вночі «Дуглас» піднявся в небо і взяв курс на Запоріжжя. Політ проходив без особливих пригод. Завдяки майстерності льотчиків уникнули ворожих прожекторів і зеніток. У призначений час літак вийшов на обумовлене місце десантування розвід групи.

     У ніч з 18 на 19 травня 1942 року у небі над плавнями біля села Кушугум розкрилися куполи парашутів. Перші три чекісти – розвідники приземлилися між Кушугумом і Малокатеринівкою, а інші дев’ять – біля села Царкун (сьогоднішня назва населеного пункту Приморське). Напевне деякий час згаяли на вантажні парашути і з цієї причини стався розрив у десантуванні. У результаті відбулося приземлення розвід групи не в одному, а в двох місцях, які були віддалені одне від одного на декілька кілометрів. Але, це був тільки початок неприємностей для чекістів – розвідників на Запорізькій землі. Згодом виявилося, що частина спорядження групи, яке спускалося на вантажних парашутах, потрапило на воду і затонуло. Наявна радіостанція була пошкоджена при приземленні. І розвідники у визначений час не вийшли на звязок з Москвою.

     Зустрітися їм у плавнях не довелось. Як свідчать архівні матеріали, трьох чекістів – розвідників, які приземлилися першими, невдовзі зустрів житель села Скельки. Він показав їм дорогу, а про цю зустріч одразу ж повідомив поліцію. Зрадник, як з’ясувалося пізніше, був агентом гестапо. На затримання чекістів – розвідників було залучено поліцаїв сусідніх сіл. У ході виниклої перестрілки один десантник був убитий, а двох взяли у полон і передали німецьким жандармам. Полонені на допитах видали себе за окрему групу і на деякий час дезорієнтували німців. Чекісти загинули і не зрадили своїх бойових товаришів.

     Але сам факт десантування розвідників насторожив окупантів і вони вирішили терміново провести облаву в плавнях. Під час неї виявили місцезнаходження девяти десантників. Розпочався бій, який тривав понад добу. Німці та поліцаї понесли значні втрати. Затримати чекістів – розвідників їм не вдалося. Єдине, що на місці бою знайшли одного вбитого десантника. Прибувший лікар встановив, що він застрелився сам. Цілком очевидно,що цей розвідник прикривав відхід групи. А коли у нього залишився останній патрон, то він і вибрав смерть, а не німецький полон.

     Завдяки мужності цього десантника, основна група чекістів розвідників вирвалася зі смертельного капкану. А щоб не потрапити ще раз у облаву, обрали шлях на південь, у безмежні таврійські степи. Розрахували, що німці будуть вести пошук десантників неподалік від залізниці та інших стратегічних об’єктів. Розвідгрупа пересувалася тільки вночі, а вдень робили перепочинок в лісосмузі чи скирті соломи. Ніхто з окупантів не міг і подумати, що за 40 – 50 км від залізниці Запоріжжя – Севастополь можуть знаходитися десантники.

     Ранок 21 травня 1942 року застав їх між селами Веселе та Новоуспенівка. Чекісти – розвідники вирішили світлу частину доби перечекати у копицях минулорічної пшениці, які були на полі. Втомлені десантники визначили вартових і стали відпочивати.

     Вдень неподалік від копиць роздалися людські голоси. Селяни, голосно розмовляючи,сіяли на полі кукурудзу. Двоє з них, у пошуках лисячих нір, відійшов від гурту. Вони згодом і помітили розвідників, які спали вкрившись шинелями радянського зразка, а один з них спостерігав за полем. Не підіймаючи галасу, ці два жителі села Новоуспенівка повернулися до односельчан. А коли до них на поле приїхав староста села і поліцай, повідомили їм про це. Знаючи, що в області ведеться пошук радянських парашутистів, староста наказав двом селянам, які помітили розвідників, слідкувати за ними. А сам з поліцаєм хутко поїхав до Веселівської комендатури. Там були терміново зібрані поліцаї, німецькі і румунські солдати, співробітники Мелітопольської комендатури і добровольці з числа зрадників. Наприкінці дня вони прибули на поле,на якому перебували чекісти – розвідники. Розділилися на дві групи і стали обходити десантників з двох сторін. Але, як тільки учасники каральної операції зробили спробу наблизитися до копиць, звідти пролунали постріли. Противник поніс перші втрати. А біля 9 години вечора розпочався справжній бій. Упродовж двох годин не змовкали автомати розвідників. Багато фашистів та їх прислужників було вбито. Від ворожих куль загинули і чотири десантники. А їх товариші, коли закінчилися боєприпаси, підірвали себе гранатами.

     Розповідь про мужніх розвідників буде не повною, якщо не згадати слідуючі факти.

     Про можливість такого розвитку подій на окупованій території в управлінні НКВС СРСР, яке готувало «Енергетиків», ніхто не міг і подумати. Мовчання радіостанції розвідників пояснювали її можливим пошкодженням. А тому, на пошуки «Енергетиків» була терміново підготовлена група чекістів – комсомольців, яка отримала кодову назву «Моряки». Очолював її старшина О. І. Собянін. У складі групи було три розвідники – Ф. О. Озеров, О. А. Ходарєв, І. І. Дудко і радист В. М. Іванов.

     Вночі 10 червня 1942 року той же літак «Дуглас» знову взяв курс на запорізькі плавні. Парашутисти покинули літак у визначеному місці. На жаль, при приземленні, їх помітили місцеві жителі, які повідомили Василівську районну поліцію. Зранку розпочалася облава і тривала півтора дня. Розвідники завдали противнику великих втрат і вирвалися з оточення.

     Але, на їх шляху трапився той самий місцевий житель с. Скельки, який зрадив «Енергетиків». Цей агент гестапо повідомив поліцію. Розвідників застигли зненацька. На допитах вони нічого німцям не сказали. Після катувань розвідників розстріляли.

     Ось так трагічно склалася доля розвідувальних груп «Енергетики» і «Моряки».

 

 

 

 

Block title
Block title
Форма входу
Український календ
Календар України
Календар
Архив

Copyright MyCorp © 2017Зробити безкоштовний сайт з uCoz