ВЕСЕЛІВСЬКА РАЙОННА БІБЛІОТЕКА
Головна | екологія | Реєстрація | Вхід
 
Неділя, 24.09.2017, 06:10
Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Block title

Обласний семінар
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
[ Кто on-line? ]
[ Кто нас сегодня посетил ]

Екологічні проблеми забруднення в Україні: смітники.                                                     Реферат

Три тисячі переповнених сміттєвих полігонів і десятки тисяч нелегальних смітників становлять небезпеку для природи й людей. Тільки впровадження замкнутого циклу переробки побутових відходів дозволить вирішити цю проблему

Проблема смітників стоїть перед людством, мабуть, з того самого часу, як воно з’явилося на землі, і чимдалі, тим вона стає серйознішою.

На сьогодні в Україні проблема смітників – одна з найважливіших і найактуальніших серед проблем забруднення навколишнього середовища. Ця проблема настільки нагальна не тільки в Україні, а й у всьому світі, що навіть з’явився такий вислів" відходи беруть нас за горло".

У кожному людському помешканні утворюється величезна кількість непотрібних матеріалів та виробів, починаючи від старих газет та журналів, порожніх консервних банок, пляшок, харчових відходів, обгорток та упаковок, закінчуючи битим посудом, зношеним одягом та поламаною побутовою чи офісною технікою. Кожного дня ми змушені стикатися з відходами: вдома, на вулиці, біля торгових точок. Всюди нас оточують папірці, обгортки з пластика, скло, целофан і т. ін.

Із зростанням кількості міст та промислових підприємств постійно збільшується кількість відходів. Промислові і побутові відходи створюють безліч проблем, таких як транспортування, зберігання, утилізація та ліквідація.

Сміття утворюється і накопичується не лише у житлових приміщеннях, а й у офісах, адміністративних спорудах, кінотеатрах і театрах, магазинах, кафе й ресторанах, дитячих садках, школах, інститутах, поліклініках та лікарнях, готелях, на вокзалах, ринках чи й просто на вулицях.

Викидаючи сміття, люди порушують один з основних екологічних законів кругообіг - речовин у природі. Адже, вилучаючи з природи чимало речовин, людина змінює їх до невпізнанності повертає у природу у вигляді сміття, яке не розкладається на вихідні речовини природнім шляхом.

Коли більшість із нас виходить із під'їздів багатоповерхових будинків, перше, що бачимо, - це смітники. Таке значне зростання кількості відходів - результат, передусім, зміни способу життя людей та надзвичайного поширення предметів одноразового використання. Нерегулярне вивезення побутових відходів, накопичування їх в міських кварталах викликає неприємний запах та сприяє розмноженню мух - перенощиків різних інфекційних захворювань.

Якщо не за рівнем життя, то принаймні за кількістю побутових відходів Україна не відстає від середньоєвропейського показника. Поступово наша країна перетворюється на смітник Європи. Щороку накопичується близько 10 млн. тонн сміття, близько 160 тисяч гектарів землі в Україні зайнято під смітники (це близько 700 смітників, що існують в кожному місті або селі). Замість того, щоб приносити прибуток і без того небагатій країні, мільйони тонн відходів отруюють землю, воду, повітря. За прогнозами як закордонних, так і вітчизняних фахівців, екологічна ситуація в Україні, без перебільшення, наближається до критичної, адже переробкою відходів у нас займаються на дуже низькому рівні.

Шляхи розв’язання проблеми

Усього в країні під сміттям різного виду і походження зайнято 160 тисяч гектарів земельних угідь. Виникла навіть наука про смітники - техногенна геологія. Модуль техногенного навантаження на одиницю площі нашої країни становить 41391 тонну на квадратний кілометр, відповідно на одного жителя - 480 тонн. Це позамежні цифри. Україна - одна з найбільш забруднених і екологічно напружених країн світу. Для порівняння: техногенне навантаження на одиницю площі в нашій країні вдесятеро перевищує таке в Росії.

Порівняння з передовими країнами світу просто некоректне, оскільки в них утилізація промислових відходів здійснюється на 65-80% поточного виходу. Надію вселяє той факт, що ще років 15-20 тому ситуація в більшості країн була приблизно такою самою, як сьогодні в Україні: відходи в основному відправляли на смітники, полігони для поховання або спалювали. Людство дійшло висновку, що потрібно принципово змінювати підхід до побутового сміття як такого. Переоцінка цінностей сталася на початку 80-х років ХХ ст., коли розвинені країни зрозуміли, що стосовно відходів метод "як з очей, так і з думки" проблеми не вирішує.

Як правило, прибирати й ліквідувати тверді побутові відходи повинна місцева влада. Прибирання оплачується з місцевого бюджету, який в свою чергу формується з місцевих податків, тобто тип ліквідації сміття і якість прибирання визначаються бажаннями і фінансовими можливостями місцевих жителів.

Утилізація (застосування з користю) сміття у великих містax і міських агломераціях - надзвичайно важлива народногосподарська проблема. Найбільш широко застосовyюrься компостування, спалення і піроліз твердях побутових відxoдів. Найбільш простим способом знешкодження і переробки твердих побутових відходів є компостування. Це аеробний біологічний процес із виділенням тепла під впливом термофільних мікроорганізмів. які окислюють органічну речовину. 1з 30 т компосту, вивезеного на 1 га сільськогосподарських угідь, можна отримати до 0,5 т азоту, фосфору і калію, а також 1 т вапняку. Особливо ефективне компостування в тих районах, де вміст органічних речовин у смітті значний і є потреба в добривах.

Спалення сміття набуло широкого поширення в останні, десятиріччя. Перевагою процесу є можливість використати сміття як енергетичну сировину. У середньому з 1 т твердих відходів можна отримати 1000 кг пари і 150 кВт електроенергії. До недоліків методу слід віднести yтворення великої кількості пилу і шлаку, а також значне забруднення атмосфери.

Останніми десятиліттями частка ТПВ, які спалюють з утилізацією матеріалів і теплоти, неухильно зростає.


Горький урок Чернобыля

 26 апреля 1986 г. на Чернобыльской АЭС произошла авария. В результате разрушения реактора и его активной зоны в окружающую среду попали десятки миллионов кюри радиоактивных веществ. В первые 2-3 суток аварии наблюдалось наиболее мощное истечение радиоактивных продуктов. Высота струи радиоактивного выброса 27 апреля, по самолетным данным, превышала 1200 м. Всего было два залповых выброса. Мощность выброса радиоактивности в 100 раз превысила аналогичный показатель при взрыве двух атомных бомб, сброшенных США на японские города Хиросима и Нагасаки в 1945 году. Истечение высокорадиоактивной газоаэрозольной струи из обнаженной активной зоны из-за возгорания графитовой кладки реактора продолжалось в течение 10 суток. Произошла сепарация осколочной радиоактивности в сторону ее обогащения биологически значимыми радиоактивными изотопами цезия. Выброшенные в момент аварии радиоактивные вещества распространились в западном направлении, затем струя из зоны реактора способствовала распространению загрязнений в северо-западном направлении по территории БССР, позже - на северо-восток и восток, на юго-восток и юг. Наиболее сильному радиоактивному загрязнению подверглись Гомельская и Могилевская области Белоруссии, Киевская и Житомирская области Украины и Брянская область России. В общей сложности, это территория площадью в 155000 км2 и с населением 7,1 миллиона человек (3 миллиона из которых - дети). Радиоактивность облака выбросов достигла величины 50 млн. кюри (Ки). Изменение в первые 7-10 дней направления ветра на 180 градусов привело к широкому разбросу радиоактивности. В местах выпадения дождей образовывались существенные "пятна" радиоактивного загрязнения. Формирование радиоактивных "следа" и "пятен" продолжалось весь май. Заметные выпадения радиоактивности с дождями достигли Австрии, ФРГ, Италии, Норвегии, Швеции, Польши, Румынии, Финляндии - наибольшее загрязнение здесь составляло по цезию - 137 около 1 Ки/км2.

 Реактор 4-го энергоблока ЧАЭС был полностью разрушен и представлял собой открытый и опасный для жизни мощный источник радиации и аэрозольного загрязнения. В первые дни после аварии встал вопрос о строительстве сооружения, которое должно было предотвратить распространение радионуклидов из разрушенного реактора и защитить прилегающую территорию от проникающего излучения. Было принято решение соорудить временную локализующую оболочку, известную как объект "Укрытие" или "Саркофаг".

 Под возведенным саркофагом сосредоточилось основное количество радионуклидов: по максимальным оценкам, здесь погребено около 180 тонн ядерного топлива. Кроме топливосодержащих масс, в объекте "Укрытие" сосредоточено большое количество радиоактивных материалов, состоящих из остатков разрушенного реактора, реакторного графита, металлических и строительных конструкций энергоблока.

 После распада СССР в декабре 1991г. возникла кризисная ситуация, когда Украина осталась один на один с расположенным на ее территории и ранее находившимся в общесоюзном подчинении объектом и вынуждена была сама решать проблему планетарного масштаба. Вся ответственность за ликвидацию последствий аварии и укрытие разрушенного энергоблока легла на Украину.

Радиоактивное загрязнение окружающей среды

 Чернобыльская трагедия по своим масштабам, по характеру изменения качества природной среды в зоне и окрестностях АЭС не имела "прототипа", и специалистам трудно было прогнозировать те или иные явления, которые следует ожидать на пораженных радиацией участках. Вот одно из них; летом 1988 года на значительных площадях вокруг Киева, особенно севернее его, началась массовая гибель дубовых насаждений. Знаменитые дубовые рощи от горизонта до горизонта поникли желтыми кронами. Весной и летом 1986 года птицы покинули не только 30-ти километровую зону: вокруг Чернобыля на многие десятки километров не было слышно птичьих голосов. Два года оказалось достаточно, чтобы маленькая невзрачная бабочка - широкоминирующая моль расплодилась в таком количестве, что погубила огромные массивы росших в тех местах дубовых рощ.

 Зона повышенного радиационного загрязнения под Ленинградом появилась в 1986 году в результате выпадения чернобыльских радиоактивных осадков. Летом 1988 года ленинградцы имели возможность воспользоваться услугами лаборатории радиационного контроля для проверки грибов на радиоактивность. У 15% грибников грибы оказались "грязными", у других - прибор фиксировал "радиационный фон чуть завышенный, но в пределах допустимого". При организованной проверке на ленинградских рынках было изъято более 500 килограммов грибов "радиационно грязных".

 Радиоактивные продукты поступали в водные бассейны в результате осаждения на водную поверхность, стока с загрязенной местности, миграции с подземными водами.

 Академик Б. Патон сообщал, что более половины радиоактивных веществ, выброшенных в атмосферу в результате аварии, осело и сосредоточено в 30-километровой зоне, причем основная масса - на глубине от 1 до 5 см.Ю. Израэль в статье (Правда.20 марта 1989г) приводит такие данные: " Общая площадь зон с уровнем загрязнения по цезию-137 15 Ки/км2 и более составляет около 10 тыс. км2 (2 тыс. км2 в РСФСР, 1,5 тыс. км2 в УССР, включая 0,5 тыс. км2 в зоне отселения, 7 тыс. км2 в БССР, включая 3 тыс. км2 в зоне отселения). На территории этой зоны (вне зоны отселения) расположено около 640 населенных пунктов с населением более 230 тыс. человек. Всего из зоны отселения эвакуированы в первый год жители 186 населенных пунктов (116 тыс. человек), в том числе на территории УССР - 75 (90 тыс. человек), БССР - 107 (25 тыс. человек), РСФСР - 4 (1 тыс. человек). Законсервирован, стал безжизненным город энергетиков Припять".

 Были развернуты массовые измерения радиоактивного загрязнения воздуха и почвы, а затем комплексные исследования радиоактивности всех компонентов природной среды, включая и растительность.

 Через несколько дней после аварии начал осуществляться массовый отбор проб грунта с последующим их анализом (гамма-спектрометрия, радиохимия), что позволило построить карты изотопного загрязнения местности.

 Радионуклиды йода и цезия выпали с осадками, в основном, на территории Белоруссии, Украины и в центральных областях РСФСР. В 39 районах 9-ти областей РСФСР, УССР и БССР наблюдались наиболее высокие уровни загрязнения территории йодом-131.

 

Из 30-километровой циркульной зоны было эвакуировано все население, также было эвакуировано население из некоторых белорусских деревень за пределами этой зоны. В других районах в связи с высокой загрязненностью йодом-131 проводились профилактика заболеваний части населения севера Украины и юга Белоруссии и бракераж сельхозпродуктов. В первые месяцы после аварии было эвакуировано более 100 тыс. человек, в том числе 92 тыс. из 75 населенных пунктов Киевской и Житомирской областей.

 Был введен контроль загрязненности реки Припять и Киевского водохранилища - источника водоснабжения Киева. В Кременчугском водохранилище в мае 1986г. концентрация стронция-90 имела радиоактивность в 5х1012 Ки/л, что выше установленной нормы почти в 100 раз. Сильно загрязненными оказались донные грунты на участке Киевского водохранилища, прилегающем к устью реки Припять.

 В июне 1986г. был развернут массовый изотопный анализ проб почв из дальних районов, в результате чего установлено наличие значительных концентраций долгоживущих изотопов цезия - 137 и - 134.

 Были предусмотрены специальные мероприятия по предотвращению разноса радиоактивной загрязненности из района аварии с паводками водами. У реки Припять и прилегающих районов были сооружены глухие дамбы и стенка в грунте, отсекающие вынос радионуклидов из ближней зоны Чернобыльской АЭС, глухие и фильтрующие дамбы (131 сооружение) на малых реках для удержания радионуклидов. На расстоянии нескольких сот метров от АЭС, вокруг нее, были пробурены десятки скважин на глубину водоносного горизонта для контроля и защиты подземных вод, в необходимых случаях воду из них откачивали в пруд - охладитель. Общая длина всех сооружений, дамб и перемычек составила 29 км.

 Огромную опасность для окружающей среды представляют пункты временной локализации радиоактивных отходов (РАО) вокруг ЧАЭС. В 24 пунктах запасы РАО составили 1,24х1015 Бк. Перед Украиной встала задача их перезахоронения и дезактивации, для решения которой необходимо было разработать и создать специализированные инженерные конструкции и технологии.

 В соответствии с "Государственной программой обращения с радиоактивными отходами", был разработан комплекс "Вектор" по дезактивации, транспортировке, переработке и захоронению РАО.

 Разрушение природы для удовлетворения текущих производственных, зачастую ложных нужд и бессмысленных потребностей всегда сопряжено с утратой неизмеримо больших ценностей, утрат, как правило, невосполнимых.

 А жить предстоит годы и годы. Жить и хранить нашу землю, нашу многовековую культуру, нашу духовность. Жить с сознанием своих роковых ошибок во взаимоотношениях с матерью-природой. Поэтому так важно не совершать их.


Радиоактивное воздействие на здоровье человека

 У специалистов нет еще однозначного мнения о методах изоляции отработавших свой век АЭС. Сложности возникают и с захоронением радиоактивных отходов производства. Даже залитые в блоки из специального состава и захороненные в глубоководной части океанов, они не безопасны. Особую опасность представляют отходы АЭС, захороненные в местах проживания населения. Так, в районе Селлафид (Шотландия), где находятся крупные захоронения атомных отходов, уже несколько лет наблюдаются высокие показатели заболевания населения раковыми болезнями, в том числе и детей.

 Воздействуя на живой организм, радиационные загрязнения вызывают в нем биохимические процессы, которые приводят к изменениям, называемым радиационными эффектами.

 В первые недели после аварии основными радионуклидами были радиоактивные изотопы йода. Они обусловили дозовые нагрузки на щитовидную железу людей и животных в течение 2-3 месяцев после аварии. После прекращения в первой декаде мая активных выбросов из реактора основное значение приобрели внешнее облучение и попадание в пищевые продукты цезия-137 (период полураспада 30 лет) и цезия-134 (период полураспада 2 года). В ряде мест сразу же были введены ограничения на использование сельхозугодий и продуктов сельского хозяйства.

 Йод-131 активно включился в биологическую цепь миграции (почва - растение - молочно-продуктивный скот - человек). Радиоактивный йод прежде всего действует на щитовидную железу. Ионизирующее излучение в высоких дозах нарушает деятельность клеток, вырабатывающих важные гормоны, их недостаток может привести к гипотирозу и микседеме. Среди детей отмечен рост случаев отклонений в развитии, врожденных аномалий мочеполовых органов.

 За годы, прошедшие после катастрофы, доля практически здоровых ликвидаторов с 95% снизилась до 4%. При этом трое из четырех страдают хроническими заболеваниями. Стресс, которому подверглись эти люди непосредственно после аварии, для многих послужил причиной суицидов и хронического алкоголизма.

 В отчете ООН о последствиях Чернобыльской катастрофы сказано, что воздействие радиации на здоровье людей оказалось меньшим, чем предполагалось, а переселение жителей из 30-километровой зоны принесло больше вреда, нежели пользы, "разрушило местные общины, семьи, привело к безработице, депрессии болезням". Тяжелейший стресс, последствия которого не поддаются точной оценке, перенесли все люди, непосредственно затронутые аварией.

Причины Чернобыльской аварии

 Слово "Чернобыль" сегодня известно во всем мире. Но ассоциируется оно не с целебной полынью украинских просторов, а с аварией на Чернобыльской АЭС, которая стала трагедией не только для Украины, но и для всего человечества.

 Чернобыльская катастрофа - крупнейшая в истории ядерной энергетики - унесла человеческие жизни, 135 тысяч человек покинули насиженные места, страна понесла убытки в размере более 8 миллиардов рублей.

 Взрыв атомной электростанции - это уже глобальная катастрофа. Суммарное долговременное воздействие радиации от полностью разрушенного реактора типа чернобыльского, как считают специалисты, адекватно взрыву атомной бомбы 10 мегатонн.

 Самые высокие партийные и правительственные органы страны дали четкую и ясную оценку произошедшему, трезво и сурово посмотрели на все то, что волновало сотни миллионов людей.

 

Авария произошла из-за целого ряда допущенных работниками этой электростанции грубых нарушений правил эксплуатации реакторных установок. На четвертом энергоблоке при выводе его на плановый ремонт в ночное время проводились эксперименты, связанные с исследованием режимов работы турбогенераторов. При этом руководители и специалисты АЭС сами не подготовились к такой непростой - потому-то она и зовется экспериментальной - работе. Они не согласовали ее с соответствующими организациями, хотя обязаны были это сделать. Не обеспечили контроль и не приняли всех мер безопасности. За такую вот "деятельность" и безответственность, халатность и недисциплинированность, приведшую к тяжелым последствиям: смертям и болезням одних и чудовищному риску для других, ликвидировавших в первую ночь пожар, к разрушению реактора и к радиоактивному загрязнению территории вокруг станции.

 

Трагедия, разыгравшаяся на полнокровном участке живой Природы в густонаселенном уголке нашей страны - Припяти, в то же время с особой остротой обнажила многие проблемы общества, и в первую очередь - уродливую гримасу ведомственной "секретности", отсутствие общественного контроля за направленностью технической политики, неподготовленность хозяйственного механизма и административно-бюрократического аппарата к оперативным действиям в экстремальных условиях.


14 грудня - День вшановування учасників ліквідації наслідків

аварії на Чорнобильській АЕС

 Цей день покликаний нагадати суспільству про проблеми ліквідаторів-чорнобильців

14 грудня в Україні наголошується День вшановування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Указ N 945/2006 про установу цієї пам'ятної дати підписаний Президентом 10 листопаду 2006 року.

У багатьох можуть виникнути сумніви, навіщо потрібне це свято, якщо є 26 квітня — Міжнародний день пам'яті жертв радіаційних аварій і катастроф, і чому саме 14 грудня вибрано для вшановування учасників ліквідації.

Річ у тому, що 30 листопаду 1986 р. було закінчено будівництво саркофага над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС, а 14 грудня в газеті «Правда» надруковано повідомлення про те, що держкомісією був прийнятий в експлуатацію комплекс захисних споруд.

Ті, хто вважають 14 грудня своїм святом, вже давно називають цей день День ліквідатора. Ще в 1986 р. учасники ліквідації зібралися разом, щоб відзначити свою першу перемогу. В 1994 р. суспільні організації Чорнобильців України звернулися з листом до керівників держави, в якій запропонували заснувати в календарі день учасників ліквідації Чорнобильської катастрофи. Тоді офіційне рішення не ухвалене, але ліквідатори самостійно почали відзначати цю дату. Святкування було офіційно дозволено, від різних силових структур виділялася почесна варта, покладалися вінки від керівників держави, іноземних посольств і суспільних організацій, але було відсутнє визнання цього дня на державному рівні.

Додання державного статусу Дню ліквідатора ще раз нагадує суспільству про проблеми ліквідаторів - Чорнобильців, найважливіша з яких, недостатній для нормального життя розмір пенсії. Напряму з цією проблемою пов'язана і інша — проблема статусу ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Тільки перші 5 тисяч з тих, хто ліквідовував аварію, офіційно стали називатися ліквідаторами, отримавши відповідні посвідчення, а з 1992 р. всім іншим видавали «скориночки» потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Не дивлячись на всі труднощі і проблеми, самі ліквідатори називають 14 грудня святом. В ліквідації катастрофи на ЧАЕС брали участь більше 650000 чоловік зі всього Радянського Союзу, з яких більше половини представляли тодішню УРСР. Можливо, Україна стане автором хорошого почину, і День ліквідатора з'явиться в Росії, Білорусі і інших країнах.

 

 


 

Block title
Block title
Форма входу
Український календ
Календар України
Календар
Архив

Copyright MyCorp © 2017Зробити безкоштовний сайт з uCoz